Ринкова ціна – звичайна ціна: чого очікувати від закону прo трансферне ціноутворення

25.07.2013, 16:07

Вийшла стаття податкового консультанта Корпорації «Глобал Консалтинг» Ольги Андрусь на тему «Ринкова ціна – звичайна ціна: чого очікувати від закону прo трансферне ціноутворення» для «Контрактів», 24.07.2013.

Закон про трансферне ціноутворення прийнято і він знаходиться на стадії підписання президентом. Положення закону вступають в дію вже з 1 вересня 2013 року. Що змінилося в ході обговорення законопроекту Верховною Радою, і яких наслідків після його прийняття слід очікувати платникам податків?

«Наздогнати і перегнати» міжнародну практику

Більшість країн при розробці та використанні законодавства в галузі ТЦР керуються рекомендаціями ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку). Розробники української версії теж відштовхувалися від базових документів, але, звичайно, не втрималися від внесення раціоналізаторських пропозицій. Так, наприклад, у світовій практиці державного регулювання трансфертного ціноутворення предметом контролю є виключно зовнішньоекономічні операції. Вітчизняні законодавці на цьому не зупинилися і пішли у своїх фіскальних інтересах далі, поширивши положення ТЦР і на суб’єктів господарювання, що працюють на території України.

Методи визначення ціни в контрольованих операціях

Тепер податкові органи перевірятимуть обгрунтованість звичайних цін за новими правилами трансфертного регулювання, а значить, це буде поширюватися виключно на контрольовані операції, які підпадають під критерії, встановлені новою редакцією статті 39 ПКУ. Перевірка цін буде здійснюватися з метою контролю правильності та повноти обчислення податку на прибуток і ПДВ відповідно до норм нового закону і за логікою не повинна стосуватися інших платників податків та інших податків.
Звичайна ціна в 14.1.71 ПКУ трактується як ціна товарів (робіт, послуг), яка визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. На відміну від чинного на сьогоднішній день визначення, податківцям вже не ставиться обов’язок доведення звичайності ринкової ціни за всіма операціями. Значить, платники податків будуть мати більшу свободу вибору. До того ж тепер немає нижнього обмеження для імпортних товарів за рівнем митної вартості.

Відтепер під звичайною ціною слід розуміти ринкову. Винятки передбачені в окремих випадках:

  • ціни на товари (роботи, послуги), які підлягають державному ціновому регулюванню (не нижче індикативних цін);
  • ціна аукціону (конкурсних торгів), обов’язковість проведення якого передбачено законом;
  • форвардний або ф’ючерсний контракт – ринкова ціна на момент укладення такого контракту;
  • ціна продажу (відчуження) закладених товарів, у тому числі майна, з метою забезпечення вимог кредитора.
  • Ще платники податків повинні готуватися до того, що відповідно до нової редакції Кодексу усувається 20% поріг допустимого відхилення ціни від ринкової. Тобто ціна чітко і обгрунтовано повинна відповідати ринковій. Виняток зроблено тільки в межах 5% на перехідній період до 2018 року допускається обмеження за окремими товарними позиціями (зернові культури, жири та олії рослинного і тваринного походження, продукти неорганічної хімії та хімічних продуктів, чорні метали, окремі види палива).

    Методи визначення звичайних цін, запропоновані ОЕСР, вже відомі українським економістам як методи фінансового аналізу та застосовуються ними в різних ситуаціях. У більшості країн платники податків мають право самостійно вибирати відповідний спосіб визначення ціни. Однак у нашому законодавстві як і раніше зберігається пріоритетність вибору методу з дотриманням послідовності: порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), ціни перепродажу, витрати плюс, чистого прибутку, розподілу прибутку. Допускається використання комбінації двох і більше методів. У будь-якому випадку вибір того чи іншого методу має бути обгрунтований документально.

    Тепер кілька слів про те, на підставі чого визначатимуться ринкові ціни.

    Звідки відомості?

    На сьогоднішній день встановлено вісім основних груп джерел інформації для визначення рівня звичайної ціни. У цілому вони практично повторюють аналогічні норми російського податкового законодавства, введені в дію в минулому році. Російський досвід показав, що існує маса складнощів, впровадження напрацювань ОЕСР, які не мають аналогів у вітчизняній практиці. Цілком імовірно, що ті ж наслідки будуть і у наших платників податків. Наприклад, відомості про ціни аукціонів і біржових котируваннях важко застосовні в наших умовах, оскільки мають нерегулярний характер і обмежена кількість угод з товарами за контрольованими операціями. Інформації, що публікується, як правило, недостатньо для висновку про порівнянності умов угод, відсутності детальної інформації про характеристики товарів (відомостей про марку); даних про покупців і продавців, умови постачання і строки оплати, обсягах угод, функціях, комерційних (ринкових) ризики та стратегіях сторін. Привести такі дані в порівнянний вид, врахувати відмінності в обліковій політиці підприємств на практиці вкрай складно через відсутність достатньої інформації у відкритому доступі.

    Найімовірніше з усіх джерел інформації будуть використовуватися або внутрішні зіставні угоди з незалежними особами, або дані звітності порівнянних організацій (якщо застосовуються методи, засновані на рентабельності).

    З великими платниками домовлятимуться «по-дорослому»

    Є лазеечка в новоспеченому законі і для встановлення «дружніх» відносин з контролюючим органом. У п. 39.6.1 ПКУ зазначено, що великі платники (юрособи, дохід яких за останні 4 податкових кварталу перевищив 500 млн грн або сума сплачених податків перевищила 16 млн грн (14.1.24 ПКУ) можуть звертатися до відповідного органу для узгодження цін по контрольованих операціями. Як здійснюватиметься таке узгодження, з ким і на яких умовах покаже практика, на даний момент відомо тільки, що гарантією такого узгодження буде договір з офіційним органом, підписаний на певний термін. Причому ціна, зазначена в договорі (протоколі про взаємне узгодження цін ) при здійсненні контрольованих операцій вважається узгодженою і не підлягає оскарженню (п. 9.1.3 ПКУ).

    У разі ЗЕД-операцій при узгодженні враховуються умови міждержавних угод про уникнення подвійного оподаткування, складені між Україною та іншими державами.

    Як податківці стежити за визначенням цін у контрольованих операціях

    Законом передбачено два способи контролю: спостереження і перевірки. Причому, всупереч гарячої критиці норми про введення контролю внутрішніх операцій, її все-таки проштовхнули, уточнивши, що дія поширюється тільки на пов’язаних осіб єдиноподатників, пільговиків і збиткові підприємства.

    Нова форма звітності

    Після другого читання законопроекту депутатам таки вдалося позбавити платників податків від необхідності щороку надавати абсолютно всю документацію по контрольованих операціях. Згідно прийнятій нормі закону в разі здійснення протягом звітного року контрольованих операцій необхідно надати до 1 травня тільки звіт за встановленою формою. Первинну і аналітичну документацію з обгрунтуванням ринкових цін доведеться подавати тільки за спеціальним запитом податкової. Контролюючий орган має право зажадати надати інформацію щодо контрольованої операції, яка була відображена у звіті. Підтверджуючі документи необхідно подати протягом місяця (великим платникам – двох місяців) з моменту отримання такого запиту. Тобто побоювання на рахунок обтяження бухгалтерської служби рутиною, викликані початковою редакцією закону, частково нейтралізовані.

    Неподання звітності або порушення порядку подання звітності, а також виявлення за результатами моніторингу відхилення цін і направлення повідомлення з вимогою надати обгрунтування таких цін є підставою для проведення перевірки платника податків.

    Після другого читання законопроекту обмежує норма щодо порядку проведення перевірки збереглася в незмінному вигляді. Перевіряти платника податків мають право не частіше одного разу на рік і не довше 6 місяців.

    Негативні наслідки для платників податків

    Введення ТЦР для суб’єктів господарювання, які здійснюють експортно-імпортні операції тягне:

    • ускладнення відносин із зарубіжними партнерами;
    • збільшення навантаження на бухгалтера;
    • введення штрафних санкцій за недотримання норм Кодексу;

    Зупинимося докладніше на цих моментах.
    Встановлення 5%-ного коридору з податку на прибуток і ПДВ для країн з податковою політикою, що відрізняється від нашої, не врятує багатьох суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які мають сформовані відносини в країнах, що не відповідають цьому критерію. Зрозуміло, що такі офшори як Кіпр, Ірландія, Монако, ОАЕ, Цуг у Швейцарії та інші опиняться під прицілом контролюючого органу. Обваження процедур не сприятиме розвитку економічних відносин з такими країнами.

    Закон наказує обов’язок подавати за запитом контролюючого органу всі документи, що стосуються контрольованої операції. Це можуть бути не тільки аналітичні документи з обгрунтуванням ціни, але і всі первинні документи за кожною операцією. Це додаткові витрати часу і високі вимоги до уважності та організації роботи фахівців з обліку. У компаніях з великими оборотами за зовнішньоекономічними операціями доведеться вводити додаткову штатну одиницю для фахівця, який буде здійснювати аналіз економічних і фінансових показників для підтвердження рівня звичайних цін.
    Треба відзначити, що автори передбачили також невелику поблажку для адаптації українських платників податків. На перехідний період (протягом року з моменту набрання чинності даних змін аж до 1 вересня 2014) штрафи, передбачені за недоплату податку, застосовуються у розмірі 1 гривні за кожне таке порушення. Однак це звільнення не поширюється на нові штрафні санкції, передбачені пунктом 120.3 ст. 120 Кодексу.

    Проектом закону передбачено додаткові штрафні санкції за порушення порядку трансфертного регулювання:
    За неподання платником податків звіту щодо контрольованого угоди – штраф 5% від суми контрольованої операції! (П. 120.3 ПКУ).

    Найгірші очікування щодо штрафів за неподання документації про трансферне ціноутворення та первинної документації не збулися. Згідно редакції законопроекту, прийнятого у другому читанні, санкції застосовуються тільки за фактом неподання звіту про контрольовану операцію, а не за змістом звіту. Тим не менш, великим платникам не уникнути цієї долі.
    Для великих платників у разі неподання річної електронної звітності, встановленої пп. 39.4.1 і 39.4.2 ст. 39 ПКУ, штраф 100 мінімальних заробітних плат (сьогодні це 114700 грн).

    Враховуючи, що терміни вступу нових норм ст. 39 ПКУ позначені вереснем поточного року, а 1 травня 2014 вже потрібно буде подавати звітність з контрольованим операціями, то суб’єктам, що потрапляють у сферу контролю, доведеться до цього часу навчитися обгрунтовувати звичайність і застосовувати правильні ринкові ціни на практиці.

    Дивитися статтю на сайті «Контрактів»