У «Юрист і Закон» №24 2017 вийшла стаття адвоката, партнера АО «Глобал Адвокат» аудиторсько-консалтингової корпорації «Глобал Консалтинг» Олени Кравченко, в якій вона розповідає про особливості нормативно-правового регулювання public domain в Україні.   Концепція “public domain” (або “суспільного надбання”) є нині одним із найбільш дискусійних питань у сфері інтелектуальної власності. Термін “public domain” використовується в теорії права у вузькому та широкому розумінні. У вузькому розумінні поняття “public domain” включає твори, що не охороняються як об’єкти авторського права у зв’язку із закінченням строку дії майнових авторських прав на них, та/або твори, що не підлягають охороні авторським правом. У широкому розумінні до поняття “public domain” включаються також твори, що охороняються авторським правом, але є легімітизованими введенням виключення та/або видачею відповідної ліцензії. У статті розглянемо нормативно-правове регулювання public domain в Україні.Питання регулюванняОсновними нормативними актами, що регулюють питання суспільного надбання в Україні, є, зокрема, Цивільний кодекс України та Закон України “Про авторське право і суміжні права”. Слід зазначити, що чинне законодавство України використовує термін “суспільне надбання” саме у вузькому розумінні. Зокрема, ст. 447 Цивільного кодексу України передбачено, що після закінчення строку дії виключного права твір науки, літератури чи мистецтва як оприлюднений, так і необнародуваний переходить у суспільне надбання. Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 30 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, відповідно до якої закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. Статтею 28 Закону України “Про авторське право і суміжні права” встановлено, що авторське право починає діяти від дня створення твору та за загальним правилом діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Тобто твір, який перейшов у суспільне надбання, може вільно використовувати будь-яка особа без отримання згоди або дозволу від когось і без виплати авторської винагороди за умови дотримання особистих немайнових прав автора. Водночас Законом України “Про авторське право і суміжні права” передбачено, що Кабінет Міністрів України може встановлювати спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням. Так, за використання в Україні літературно-художніх творів, що не підлягають охороні, особи, які займаються видавничою діяльністю, сплачують до Літературного фонду України внесок у розмірі 2 % від вартості реалізації таких творів (пп. “г” п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про розміри відрахувань до фондів творчих спілок України за використання творів літератури та мистецтва” від 03.03.92 р. № 108). Необхідно також звернути увагу на те, що використання творів, які перейшли до суспільного надбання, усе ж таки обмежено обов’язком дотримання немайнових прав автора. Відповідні положення Бернської конвенції визначають, що особисті немайнові права автора охороняються принаймні протягом дії охорони майнових прав автора. При цьому обсяг таких прав і строк їх охорони в різних країнах може істотно відрізнятися. Так, згідно зі ст. ст. 423, 438 Цивільного кодексу України автору твору належать, зокрема, такі особисті немайнові права: право на визнання автором твору; право перешкоджати будь-якому посяганню на авторське право, здатному завдати шкоди честі чи репутації автора твору; вимагати зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору, якщо це практично можливо; забороняти зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору; обирати псевдонім у зв’язку з використанням твору; право на недоторканність твору. В Україні особисті немайнові права автора охороняються безстроково. Читайте статтю Олени Кравченко для «Юрист і Закон» №24 2017 повністю   [contact-form-7 id=”868″ title=”Форма в шапці”]