Зміни в діяльності ТОВ: вимоги до статутних документів та нові можливості

04.07.2018, 10:07

17 червня 2018 року набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р № 2275-VIII (далі – Закон про ТОВ), положення якого замінюють безліч норм, що стосуються діяльності товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю прописаних раніше в Законі України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р № 1576-XII.

З безліч змін, які приніс новий Закон, є ряд тих, які є найбільш актуальними, тих, з якими найбільш часто стикається підприємство. Серед них – форма і строки сплати внесків до статутного капіталу, розподіл прибутку, управління суспільством.

Новації в розмірі та формі внеску

Закон про ТОВ визначає, що розмір статутного капіталу складається з номінальної вартості часток, внесених учасниками. При цьому, оскільки Закон фіксує, саме номінальний розмір часток учасників, то це залишає можливість і право засновникам формувати внесок до статутного капіталу по більшій вартості, ніж номінальний розмір частки. І якщо раніше така операція приводила до податкових наслідків (зокрема – податківці могли розцінити «різницю» як безповоротну фіндопомогу), то тепер окрема фіксація в статуті фактичної розбіжності між номінальною вартістю частки і її реальною величиною дозволить уникнути таких податкових ризиків.

Для негрошових внесків (які часто практикуються в ТОВ), Законом встановлено більш жорстку ніж раніше, вимогу до їх оцінки. Так, згідно з ч. 3 ст. 14 Закону про ТОВ, грошова оцінка таких внесків повинна бути затверджена одноголосним рішенням загальних зборів, на якому були присутні всі учасники (а не простою більшістю).

Крім того, останніми роками підприємства стали активно розглядати можливість використання в якості внеску до статутного капіталу права вимоги (причому як права вимоги до третьої особи, так і права вимоги від засновника до самого юридичній особі). Тим часом, положення Закону № 1576, хоча і не забороняли такої форми внеску, але залишали у інвестора і підприємства безліч ризиків (в т.ч. податкових) за такою операцією.

Тепер, оскільки ст. 13 Закону про ТОВ визначено, що вкладом учасника можуть бути грошові кошти, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом, то засновники і учасники ТОВ зможуть на цілком законних підставах розглядати таку форму внеску як право вимоги. У тому числі це дозволить оптимізувати в ряді випадків і «внутрішньо групові» операції, коли в рамках однієї системи бізнесу існує одночасно декілька юридичних осіб (в т.ч. і пов’язаних між собою господарськими та корпоративними відносинами, обтяжених заборгованостями та ін.). У ряді випадків «згортання» таких внутрішньокорпоративних заборгованостей дозволить вирішити ряд проблем і спростити саму бізнес-систему.

Зафіксувавши можливість внесення такого внеску в статутних документах, ті ТОВ, для діяльності яких може бути необхідно і актуально проведення таких перетворень, зможуть забезпечити безпеку такої господарської операції і підстрахуватися від можливих податкових та організаційних ризиків (наприклад, якщо мова йде про право вимоги по ВЕД- договору).

Терміни внеску

Закон про ТОВ скорочує термін для внесення вкладу учасником до шести місяців, однак дає право збільшити цей строк, окремо прописавши відповідні положення в статуті. Притому, в разі прострочення, виконавчий орган товариства повинен повідомити учасника і надати термін для погашення заборгованості. Такий строк не повинен перевищувати 30 календарних днів. Якщо ж заборгованість не була погашена і протягом цього терміну, то виконавчий орган зобов’язаний скликати загальні збори учасників, яким може бути прийнято рішення про виключення учасника-боржника, зменшення статутного капіталу на неоплачену суму, перерозподіл часток або ліквідації товариства. Притому, голос невнесшего частку учасника не враховується (незалежно від того, чи не вніс він свою частку в повному розмірі або його заборгованість склала 1 гривню).

Як бачимо, тепер питання наявності заборгованості засновника перед суспільством може мати набагато серйозніші наслідки для боржника. Тому для підприємства важливо зафіксувати в статуті порядок внесення внесків і подальший алгоритм дій у разі порушення його одним з учасників.

Притому, Закон передбачає максимальний термін і для внесення додаткових внесків, що дорівнює одному року. І якщо раніше не було передбачено законодавчого алгоритму дій у разі невнесення додаткових внесків, то тепер Закон детально прописує всі нюанси і процедуру, за якою має йти підприємство.

Ці моменти також необхідно зафіксувати в статуті підприємства з урахуванням вимог Закону.

Вихід учасників

Раніше закон не обмежував право учасника на вихід з ТОВ. Відповідно до ст. 24 Закону про ТОВ, тільки ті учасники, частка яких не перевищує 50% статутного капіталу, можуть це зробити без узгодження. Якщо ж частка учасника перевищує 50%, то це робиться за погодженням з іншими учасниками. При цьому, тепер Законом про ТОВ чітко визначена дата, на яку визначається сума, яка повинна бути виплачена – це день, що передує дню подачі заяви про вихід. Таким чином, Закон вирішує проблему визначення дати виходу, з якої в ряді випадків стикалися підприємства, а також суми підлягає виплаті учаснику. Тепер стає неможливим виникнення суперечок щодо дати виходу учасників і суми, яка належить учаснику, який вийшов – всі зазначені моменти можуть бути врегульовані статутом товариства.

Виплата дивідендів

Раніше, у підприємства нерідко виникала потреба виплати дивідендів за поточний рік до його закінчення. І хоча формально заборони на це не було, саме документальне оформлення таких операцій вимагало додаткових зусиль. З набранням чинності Закону про ТОВ ці моменти усунуті.

По-перше чітко зафіксовано, що дивіденди виплачуються коштами, якщо інше не встановлено одноголосним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства. Тобто якщо таке рішення було прийнято (притому на нашу думку, воно може бути встановлено і на тривалий період), то дивіденди можна виплачувати і в натуральній формі. Другий важливий момент це те, що Закон визначає – дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом. Період менше кварталу для виплати дивідендів потенційно можливий, однак найчастіше показники доходів і витрат для формування фінансового результату закриваються за підсумками кварталу, тому сформувати фінрезультат для виплати дивідендів за місяць може бути проблемно.

При цьому виплата дивідендів здійснюється в термін, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший термін не встановлено статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

Однак Закон про ТОВ встановив і ряд серйозних обмежень щодо виплати дивідендів учасникам. Так, ТОВ не вправі приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо:

  • воно не здійснило розрахунків з вийшли учасниками;
  • майна підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо результатів прийняття рішення про виплату дивідендів або здійснення виплати.

 
Багато підприємств «живуть» зі значними сумами кредиторської заборгованості, в т.ч. і простроченої. Найчастіше це заборгованість «дружнім» підприємствам або компаніям групи. Однак з впровадженням в Закон про ТОВ зазначеної вище норми, виплата дивідендів (при наявності значних сум заборгованості) може виявитися заблокованою.

Крім цього, Закон визначив, що суспільство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій внесок. Це означає, що незалежно від суми заборгованості та учасника, він виключається з виплати. При цьому потенційно можливі суперечки щодо того, чи повинна частину прибутку припадати на «оплачену» їм частку «заморожувати» або розподілятися між рештою учасників. Більш того, якщо ТОВ почне розподіляти прибуток в період, коли один або кілька учасників не сформували свій внесок повністю, вони можуть втратити право на отримання дивідендів.

Щоб усунути всі згадані вище ризики, також необхідно прописати даний механізм в статуті детально.

Управління суспільством

Закон про ТОВ крім звичних органів управління – загальних зборів і виконавчого органу, дозволяє створювати в суспільстві наглядова рада.

Законом зокрема передбачений порядок оформлення рішень загальних зборів учасників якщо в суспільстві лише один учасник, а також – закріплена можливість проведення загальних зборів в режимі відеоконференції. При цьому Законом про ТОВ визначено перелік питань, рішення по яких повинні прийматися одноголосно, визначені питання, які вимагають ¾ голосів учасників або ж простої більшості. Раніше законодавство не вимагало такої одностайності для вирішення загальних зборів.

Статутом може бути передбачено утворення наглядової ради, який в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу товариства. Зокрема, до компетенції наглядової ради може бути віднесено обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу товариства (всіх або окремо одного або декількох з них), зупинення та припинення їх повноважень, встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства. Таким чином створення наглядової ради може бути зручно в тому випадку, якщо необхідно значно звузити повноваження директора підприємства, при цьому не перекладаючи всі рішення на загальні збори учасників.

Законом про ТОВ тепер визначено, що члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства несуть відповідальність перед суспільством за збитки, завдані товариству їх винними діями або бездіяльністю. Крім того, ст. 42 Закону введені обмеження щодо прийняття рішень посадовими особами підприємства при конфлікті інтересів (обов’язками посадової особи і його інтересами як фізичної особи).

Також, Закон передбачає можливість запровадження обмежень на здійснення значних угод або тих угод, в яких є зацікавленість.

Як бачимо, аспекти, пов’язані з управлінням суспільством, прийняття рішень, також були змінені Законом про ТОВ значною мірою. У зв’язку з цим, вкрай бажано переформатувати положення статуту ТОВ таким чином, щоб вони враховували такі нововведення.

Термін для змін і дію «старих» статутів

Незважаючи на те, що Закон набув чинності 17 червня 2018 року, існує певний «перехідний» період для приведення статутних документів у відповідність до Закону. Протягом року з дня набрання чинності Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають Закону, продовжують діяти в тій частині, в якій вони відповідали закону станом на 16 червня 2018 року. Однак, якщо підприємство вносить протягом зазначеного терміну (тобто до 18.06.2019) зміни до статуту (неважливо, які саме), то з моменту внесення зміни «старі» положення, які вже не відповідають Закону про ТОВ, втрачають силу.

Таким чином, незважаючи на те, що Закон встановлює досить тривалий перехідний період, бажано провести ревізію положень установчих документів підприємства.

При цьому, це можна робити відразу з двома цілями:

  • переконатися, що статут відповідає вимогам закону і виділити ті норми, які потрібно поміняти;
  • ввести в статут ті положення і норми, які раніше законодавчо не передбачалися (наприклад щодо форми внесків, виплати дивідендів та ін.), але які можуть бути корисними та актуальними для діяльності підприємства.

 
Якщо підійти до планування даної роботи завчасно, підприємство зможе здійснити ці заходи протягом передбаченого законом перехідного річного строку. Однак, якщо найближчим часом планується проводити будь-які корпоративні предобразованія, які спричинять за собою зміни в статуті, то необхідно оперативно вносити всі зміни, яких вимагає новий Закон про ТОВ.

 

Якщо хочете постійно отримувати свіжі матеріали від Корпорації «Глобал Консалтинг», підпишіться на щотижневу розсилку, і анонси матеріалів будуть приходити до вас на пошту