У «Юрист і Закон» №21 вийшла стаття юриста Корпорації “Глобал Консалтинг” Ганни Шараповой, в якій вона детально аналізує новий закон “Про основні принципи забезпечення кібербезпеки в Україні.
9 травня набрав чинності Закон України “Про основні принципи забезпечення кібербезпеки в Україні”. Його прийняття було вкрай необхідним і досить прогресивним кроком для України. Раніше питання кіберзахисту не було закріплено в законодавстві. Поняття з кібербезпеки були розкидані серед різних норм, які були радше загальними, ніж конкретними.
Під час детального аналізу цього Закону потрібно, по-перше, звернути увагу на сферу його дії. Законодавець не наводить вичерпного переліку сфер, на які поширюється Закон. Натомість у статті 2 закріплено, що цей Закон не поширює свою дію на соціальні мережі, приватні електронні інформаційні ресурси в мережі Інтернет (включаючи блог-платформи, відеохостинги, інші веб-ресурси), якщо такі інформаційні платформи не містять інформацію, необхідність захисту якої встановлено законом, відносини та послуги, пов’язані з функціонуванням таких мереж і ресурсів. Відповідно до положень цієї статті можна зробити висновок, що сфера дії Закону не поширюється на приватні мережі суб’єктів господарювання.
Водночас об’єктами кіберзахисту є об’єкти критичної інформаційної інфраструктури, до яких належать, зокрема, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, діяльність яких безпосередньо пов’язана з технологічними процесами та/або наданням послуг, що мають велике значення для економіки та промисловості.
Читайте статтю Ганни Шарапової для «Юрист і Закон» №21 повністю
[contact-form-7 id=”868″ title=”Форма в шапці”]Новий Закон “Про основні принципи забезпечення кібербезпеки в Україні”. Теорія та практика захисту інформації
У «Юрист і Закон» №21 вийшла стаття юриста Корпорації “Глобал Консалтинг” Ганни Шараповой, в якій вона детально аналізує новий закон “Про основні принципи забезпечення кібербезпеки в Україні.
9 травня набрав чинності Закон України “Про основні принципи забезпечення кібербезпеки в Україні”. Його прийняття було вкрай необхідним і досить прогресивним кроком для України. Раніше питання кіберзахисту не було закріплено в законодавстві. Поняття з кібербезпеки були розкидані серед різних норм, які були радше загальними, ніж конкретними.
Під час детального аналізу цього Закону потрібно, по-перше, звернути увагу на сферу його дії. Законодавець не наводить вичерпного переліку сфер, на які поширюється Закон. Натомість у статті 2 закріплено, що цей Закон не поширює свою дію на соціальні мережі, приватні електронні інформаційні ресурси в мережі Інтернет (включаючи блог-платформи, відеохостинги, інші веб-ресурси), якщо такі інформаційні платформи не містять інформацію, необхідність захисту якої встановлено законом, відносини та послуги, пов’язані з функціонуванням таких мереж і ресурсів. Відповідно до положень цієї статті можна зробити висновок, що сфера дії Закону не поширюється на приватні мережі суб’єктів господарювання.
Водночас об’єктами кіберзахисту є об’єкти критичної інформаційної інфраструктури, до яких належать, зокрема, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, діяльність яких безпосередньо пов’язана з технологічними процесами та/або наданням послуг, що мають велике значення для економіки та промисловості.
Читайте статтю Ганни Шарапової для «Юрист і Закон» №21 повністю
[contact-form-7 id=”868″ title=”Форма в шапці”]