Вышла статья адвоката, юриста АО «Глобал Адвокат» (Корпорация «Глобал Консалтинг») Яны Бондаренко на тему «Правове регулювання ринку насіння в Україні» в «Юридической газете», №46-47 от 19.11.2013. Публикуется на языке оригиналаОсобливості реалізації, придбання та використання насіння у господарській діяльності аграрних підприємств.Не є секретом, що за останні 7 років в Україні спостерігається стрімке зростання аграрного бізнесу. Виробництво та експорт в аграрній сфері економіки ростуть гігантськими темпами. Тільки за минулий рік приток капітальних інвестиції у цій галузі збільшився на 5,3% у порівнянні з 2011 роком. Чимала доля цих інвестиції приходиться на іноземний капітал. За даними з офіційних джерел відомо, що у 2012 році великі та середні сільськогосподарські підприємства України у сукупності отримали 27 мільярдів чистого прибутку, що складає 68% чистого прибутку усіх українських підприємств. Ці факти підтверджують, що аграрний бізнес є ключовою галуззю української економіки. Українські аграрії добре розуміють, що для зниження виробничих затрат у рослинництві, поліпшення якості продукції, підвищення її прибутковості надзвичайно важливим є застосування якісного насіннєвого матеріалу. На превеликий жаль національна складова ринку насінництва в України є вельми незначною, бо, за статистичними даними, 70% насіння, що використовується українськими аграріями, ввозиться з-за кордону. Створення якісних сортів рослин є достатньо складною справою, що потребує наукового підходу та спеціалізації у виробництві насіння. Діюче українське законодавство встановлює особливі умови щодо діяльності учасників ринку насіння в Україні. Правову базу насіннєвої справи в Україні складають Закони України «Про охорону прав на сорти рослин» та «Про насіння і садивний матеріал». Державний контроль у насінництві здійснюють Українська державна насіннєва інспекція, Державна служба з охорони прав на сорти рослин, Державна інспекція сільського господарства. Державні інспектори цих служб мають наступні повноваження у даній сфері:
  • мати безперешкодний доступ до будь-якого місця вирощування, оброблення та зберігання насіння;
  • давати суб’єктам насінництва обов’язкові для виконання вказівки щодо усунення порушень нормативів ведення насінництва та визначати строк усунення виявлених порушень;
  • ознайомлюватися з документацією щодо насінництва, відкривати будь-яке пакування з насінням для відбору контрольних проб;
  • зупиняти або забороняти реалізацію будь-якого насіння, якщо під час перевірки виявлено невідповідність їхніх якісних показників існуючим нормативам;
  • порушувати клопотання про позбавлення права на виробництво та реалізацію насіння у разі систематичного порушення законодавства у сфері насінництва.
Державні інспектори даних відомств також мають право накладати штрафні санкції на посадових осіб підприємств, стосовно яких встановлено факт порушення законодавства щодо захисту рослин. Розмір штрафних санкцій, що покладається на посадових осіб підприємства за порушення законодавства щодо регулювання насіннєвої справи, встановлено ст. 1041 КУпАП та складає від 119 до 340 гривень. Порушеннями діючих нормативів і стандартів в насінницькій справі є:
  • порушення порядку та умов виробництва, заготівлі, маркування, зберігання насіння;
  • відсутність насіннєвої документації;
  • реалізація та використання насіння, якість якого не відповідає державним стандартам;
  • використання насіння, що не пройшло сертифікації.
Згідно з ч. 5 ст. 17 ЗУ «Про насіння і садивний матеріал», якщо під час інспектування насіннєвого підприємства державний інспектор насіннєвої інспекції виявить насіння, яке не може бути використане на посів, продовольчі, кормові або інші цілі, таке насіння повинно бути знищено під його наглядом. Державні стандарти щодо якості насіння встановлені ДСТУ 2240-93 «Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості». Крім вимог щодо якості насіння даний стандарт встановлює також вимоги щодо транспортування, упаковки, маркування насіння; умови сертифікації та атестації насіння; перелік насіннєвої документації, вимоги щодо порядку її оформлення та видачі. Державні стандарти щодо насіння та насінництва встановлені також ДСТУ 4138-2002, ДСТУ 2240-93, ДСТУ 4138-2002. Заборонено до використання, включаючи використання для сівби, а також до реалізації насіння, що не пройшло сертифікації. Насіння, що реалізується за межі України, повинно мати міжнародний сертифікат. Відомості про видачу сертифікатів на насіння вносяться до Реєстру сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал. Відповідно до статті 12 ЗУ «Про насіння і садивний матеріал» розмноження, заготівля та використання насіння можливі лише такими суб’єктами господарювання, які пройшли відповідну атестацію та занесені до Реєстру виробників насіння. Умови внесення суб’єкта господарювання до Реєстру виробників насіння передбачають наявність у такого підприємства ліцензії або ліцензійного договору на використання відповідного сорту, а також сертифікату на насіння, що буде використовуватись для виробництва. Є певні вимоги також і до виробничих можливостей таких підприємств, які передбачені Додатком 3 до «Порядку проведення атестації суб’єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння і садивного матеріалу», затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №115 від 20.02.2003р. Серед цих вимог:
  • наявність відповідної матеріально-технічної бази,
  • регулярне проведення ділянкового та лабораторного сортового контролю,
  • інші вимоги відповідно до певного виду рослин, виробництвом насіння яких збирається займатися підприємство або підприємець.
Державний Реєстр виробників насіння і насіннєвого матеріалу є електронною базою даних, яка розміщена на офіційному веб-сайті Державної інспекції сільського господарства України: http://www.disgu.gov.ua. У реєстрі містяться дані щодо назви виробника, його місцезнаходження, назви видів та сортів рослин, що ним виробляються, дати проведення атестації, яка відповідно до вимог Наказу Мінагрополітики №115 від 20.02.2003р. проводиться щорічно. Реєстр сертифікатів на насіння також викладений у загальному доступі на офіційному веб-сайті Державної інспекції сільського господарства України. Здійснення діяльності щодо реалізації насіння за відсутності проходження відповідної атестації та внесення відповідного суб’єкта господарювання до Реєстру виробників насіння державним інспектором насіннєвої інспекції може бути кваліфіковано за ст. 164 КУпАП («Порушення порядку провадження господарської діяльності»). Санкції цієї статті передбачають штрафи від 340 до 8500 грн з конфіскацією виготовленої продукції та коштів, отриманих від реалізації насіння. Штрафи, передбачені даною статтею, застосовуються до посадових осіб підприємств та фізичних осіб-підприємців. До обов’язків суб’єктів господарювання у сфері насінництва, крім іншого, відносяться обов’язки щодо ведення насінницької документації по кожному сорту рослин з дотриманням умов терміну її зберігання підприємством, який повинен складати не менше, ніж три роки, а також щодо відшкодування матеріальних збитків споживачу у разі реалізації йому некондиційного насіння. Насінницькою документацією є: «Сертифікат на насіння України», «Свідоцтво на насіння», «Свідоцтво на гібридне насіння» (два останніх документи видаються виробниками, що мають сертифікат, аграріям, що використовують насіння для сівби). Правові відносини суб’єктів насіннєвої справи щодо інтелектуальної власності на сорти рослин, а також питання щодо державної реєстрації сортів насіння регулюються Законом України «Про охорону прав на сорти рослин». Сорти рослин, придатні до поширення в Україні, вносяться до Реєстру сортів рослин України. Сорти рослин, що вирощуються з метою експорту та відповідають міжнародним стандартам, вносяться до реєстру сортів рослин Організації економічного співробітництва та розвитку. Заборонено ввезення в Україну насіння, сорт якого не занесений до Реєстру сортів рослин України. Ввезення в Україну сорту, що занесений до Реєстру сортів рослин Організації економічного співробітництва та розвитку та не занесений до Реєстру сортів рослин України, можливе лише у випадку, коли воно призначене для розмноження і наступного вивезення за межі України. На підставі підтвердження, виданого Державною службою з охорони прав на сорти рослин, насіння, що не внесено до жодного з реєстрів, може бути ввезено до України лише за умови, що таке ввезення здійснюється з метою селекційних, дослідних робіт і експонування суб’єктами господарювання незалежно від форми власності. Вивезення насіння за межі України здійснюється за наявності дозволу власника майнового права інтелектуальної власності на відповідний сорт рослин. Дане право посвідчується патентом, що видається Державною службою з охорони прав на сорти рослин. Митне оформлення насіння здійснюється за наявності сертифікатів країни-експортера. Все вищенаведене стосується регулювання відносин суб’єктів господарювання у насінництві. Правове регулювання ринку зерна в Україні регулюється законом «Про зерно та ринок зерна в Україні». Зрозуміло, що вироблення, використання та реалізація зерна не вимагає дотримання вимог, аналогічних тим, що існують у господарській діяльності насіннєвої галузі. Тому аграріям потрібно чітко розділяти поняття «насіння» та «зерно», і з метою запобігання можливим ризикам щодо штрафів і інших санкції з боку контролюючих органів Міністерства сільського господарства України не плутати їх під час оформлення первинної документації (договорів, видаткових накладних і таке інше). Так стаття 1 ЗУ «Про насіння і садивний матеріал» визначає насіння як «генеративні і вегетативні органи рослин, що використовуються для їх відтворення», а за визначенням статті 1 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерно – це насамперед сировина, що використовується для харчових та технічних цілей. Тобто головною відзнакою цих понять є їх призначення (насіння використовують з метою вирощування рослин, а зерно – для споживання у харчовій галузі, для годування тварин та у технічних цілях). Яна Бондаренко, адвокат АО «Глобал Адвокат» (Аудиторско-консалтинговая Корпорация «Глобал Консалтинг»)