Отримання винагороди за проектами App Store і Google Play. У чому складність і як їх уникнути?

Отримання винагороди за проектами App Store і Google Play. У чому складність і як їх уникнути?

В інтернет-журналі AIN.UA, присвяченому ІТ-бізнесу, стартапам і підприємництву, вийшла стаття адвоката АО «Глобал Адвокат» Віталія Крупельницького про існуючі сьогодні вимоги до оформлення співпраці за проектами App Store, Google Play і отриманню винагороди за ним.

Спеціалісти галузі ІТ, які на засадах індивідуального підприємництва безпосередньо співпрацюють за проектами App Store, Google Play та ін., зустрічаються із проблемою у практичному отриманні коштів за виконану роботу.

Так, співпраця із нерезидентами, що представляють означені сервіси, можлива на підставі публічних оферт, розміщених в мережі Інтернет шляхом безумовного приєднання та згоди із умовами таких документів. Відповідно, підписання контракту на виконання робіт або надання послуг на паперовому матеріальному носії із нерезидентами не є можливим. Зокрема, не є можливим підписання на паперовому матеріальному носії актів виконаних робіт та наданих послуг представником нерезидента.

Оскільки грошові кошти за виконані роботи (надані послуги) надходять на користь підприємців з-за кордону у іноземній валюті, на такі операції поширюються правила валютного контролю за експортними операціями, що встановлені Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (надалі за текстом «Інструкція № 136»). Банківські установи, для здійснення валютного контролю, вимагають від клієнтів (підприємців) надання письмових (паперових) договорів на надання послуги з розробки програмних продуктів та письмові (паперові) акти наданих послуг (виконаних робіт).

Без надання означених документів, банки направляють інформацію до контролюючих органів, задля перевірки транзакцій із наступною затримкою у видачі коштів.

Логіка банківських установ, щодо необхідності подання паперових документів, полягає в такому:
У відповідності до ч. 3 ст. 31 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: «зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України».

В свою чергу, згідно п. 2.1. Інструкції № 136 від 24.03.1999 р., виручка резидентів підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності».

Проте, на наше переконання, публікування Google Play та App Store умов про розповсюдження програмних продуктів є письмовою формою оферти (пропозиції укласти договір) із встановленими умовами договірних зобов’язань для кожної сторони. Той факт, що документ розміщено у електронній формі в мережі Інтернет не виключає факту його письмової форми.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України «якщо особа, яка одержала пропозицію [читай підприємець] укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом».

Відповідно, шляхом виконання робіт (надання послуг) з створення програмного продукту та направлення їх результату на користь компаній, що представляють Google Play або App Store, підприємець приймає умови публічної письмової оферти, розміщеної в мережі Інтернет.

Зауважимо, що Інструкцією № 136 не встановлено вимоги до обов’язкового «ручного» підписання таких документів зі сторони західних компаній. Інструкція прямо не виключає можливості подання декларативного акту про фактичне виконання робіт (надання послуги) за конкретною офертою та для конкретної Компанії.

Відповідно, для зняття питання валютного контролю, вважаємо правильним та достатнім надати банку:
1. Роздруковану письмово публічну оферту. Документ належить до підписання підприємцем із зазначенням, що її умови повністю приймаються підприємцем.
2. Сформувати та роздрукувати односторонній акт виконаних робіт (наданих послуг) з створення програмного продукту. У документі належить визначити суму, найменування програмного продукту, робіт (послуг) з їх створення, реквізити кожної сторони.

Але, практика вказує на не готовність банківських установ та органів влади України, керуватись вимогами сучасних умов ведення підприємництва. Констатуємо, що у відповідях на офіційні звернення, за вказаними обґрунтуваннями, – органи влади дотримуються позиції про те, що письмовий документ є саме паперовим документом.
Відтак, підприємцям доводиться шукати «буферну» компанію, із якою підприємець зможе підписати паперовий договір виконання на робіт (надання послуг) на створення програмних продуктів та паперові акти за таким правочином. Такий спосіб підприємництва, на наше переконання, безпідставно позбавляє підприємців частини виручки. Підприємці змушені витрачати кошти на виконання закону у формі винагороду посереднику, лише на тій підставі, що органи влади по іншому тлумачать вимоги нормативно-правових актів.

Віталій Крупельницький
адвокат, АО «Глобал Адвокат»
Корпорація «Глобал Консалтинг»

Якщо хочете постійно отримувати свіжі матеріали від Корпорації «Глобал Консалтинг», підпишіться на щотижневу розсилку, і анонси матеріалів будуть приходити до вас на пошту