Уявіть себе на концерті струнного квартету. Ви насолоджуєтеся вишуканою мелодією, яка приємно балує слух. Але навряд чи ви замислюєтеся, скільки сил було вкладено в процес створення цієї музики, скільки довелося репетирувати і як музиканти притиралися і вчилися працювати в команді. У цій статті наш менеджер з персоналу Тетяна Кіянова на прикладі роботи струнного квартету розповідає про правила командоутворення.

Команда мрії

В ідеалі команда – це люди з певними вміннями та знаннями, люди, які взаємодоповнюють один одного у виконанні певного завдання, пов’язані єдиним задумом, які прагнуть до виконання спільних цілей та розділяють відповідальність за досягнення цих цілей. Це ідеальне визначення на папері, але в реальності часто все відбувається по-іншому. На ділі часто команда – це група людей, які переслідують власні цілі, кожен бачить у групі себе головним, але не кожен готовий нести відповідальність. Будь-який керівник мріє про перший варіант командної роботи, дружній та добре працюючий колектив. Але найчастіше стикається в роботі саме з другим, коли в колективі знижується якість праці, результативність, зростає конфліктність, напруженість. Реймонд Белбін, доктор психологічних наук, почесний професор університетів у Брістолі і Екстер, радник ООН і комісії Європейського Співтовариства, вважає, що не достатньо зібрати в команді успішних менеджерів, необхідно ще й правильно розподілити ролі. У цій статті хочеться розповісти про командну роботу на прикладі гри струнного квартету.

Квартет – хороша команда

Квартет – це ансамбль з чотирьох музикантів чи співаків. У нашій статті ми будемо говорити саме про струнний ансамбль, що складається з скрипки 1, скрипки 2, альта і віолончелі. Чому за основу беремо саме квартет? За теорією «Ролі в команді» Реймонда Белбіна оптимальний склад ефективної команди – 4-6 працівників. Як вважає Белбін, така кількість людей в команді дає кращий результат у вирішенні складних завдань, ніж одна велика група. Головна мета роботи ансамблю – насамперед, це якісне виконання музики. Це те, що ми чуємо у підсумку. Але ми ніколи не задаємося питанням, скільки сил було вкладено в сам процес по досягненню цієї мети. Якщо поспостерігати за роботою квартету, можна багато чому навчитися і багато запозичити для ефективної командної роботи в колективі. Отже, головні правила квартету.Вміти налаштовуватисяЯкщо ви були на концерті струнного квартету, то відразу згадаєте момент, коли заповнюється зал, на сцені звучить жахлива музика. Болісна процедура для наших вух, яка називається налаштуванням. Виконавці будують інструменти по сигналу лідера ансамблю. На сцені настройка обмежується всього однією нотою, але за цією, загалом, формальною процедурою стоїть тривалий індивідуальний процес щоденних занять, в яких закладається фундамент володіння інструментом. Вже на цьому етапі зрозуміло, що все-таки є інструмент, на який налаштовуються інші для правильного звучання музики.Вміти визнавати солістаПісля налаштування звучать перші ноти, і ми чуємо, як вимальовується певна картина в музиці. Наприклад, візьмемо твір Ф. Шуберта «Експромт». Скрипка 1 грає голосніше. Швидше за все, саме в цій партії вона виконує соло. Скрипка 2, альт і віолончель підтримують соліста. У процесі звучання вступає скрипка 2 і альт, знову ж таки не виконуючи соло, а просто розставляючи «коми» у музиці. Але якби всі були головними, ми б чули один гучний звук. Інструменти і музиканти намагалися б один одного перекричати і довести свою важливість і верховенство. Так і в колективі. Наші клієнти, замовники, керівники чують від нас, що всі ми головні. Але так бути не може. Всі не можуть бути головними або першими. Є один відповідальний за виконання певного етапу в процесі, а решта його підтримують або чекають своєї черги, створюють ритм, тональність, загальну структуру.Вміти поступатися один одномуУ творі Аль Бано «Felicita» вступає віолончель, а скрипка 1, скрипка 2 і альт підтримують звучання віолончелі. Далі процес підхоплюють всі. І ми вже чуємо чотири інструменти, але знову ж вимальовується соліруюча почерговість та підтримка. Звучить поліфонія – це багатоголосся, коли кожен грає якусь головну тему і вчасно поступається місцем іншому, щоб виділити саме його тему. Так і в роботі, ми повинні вміти поступатися один одному, вміти слухати. Це теж важливо в робочому процесі, не варто вигукувати, варто прислухатися.Знати не тільки свою партію, а й партію колегКомпозитори писали свої твори, як правило, наосліп, у них не було під рукою всіх оркестрових інструментів. Для того щоб твір не розвалився і музикант знав, коли йому вступати, коли грати тихіше, він повинен знати не тільки свою партію, а й партію колег. Якщо знову ж перекласти це на роботу в колективі, то мова йде про те, що для досягнення цілей, ми повинні знати зміст роботи інших відділів і своїх колег.Вміти вести діалогЄ твори, в яких можна почути, як ведеться діалог між інструментами. У них чутні питальна інтонація й інтонація відповідей, решта інструментів квартету можуть підтримувати музичну бесіду. Вміння вести діалог – це велике мистецтво і в музиці, і в бізнесі. Тренери ораторського мистецтва кажуть, що опанувавши вмінням вести діалог, можна домогтися колосального ефекту. При цьому необхідно починати не з техніки самої розмови, а з загального ставлення до людей, до своїх співрозмовників зокрема. Доброзичливі відносини в колективі значать нітрохи не менше, ніж зарплата і можливість зробити кар’єру. Цікаво, що в Ізраїлі та Японії психологи радять проявляти на роботі максимальну відкритість, вважається, що виробничий колектив має бути схожим на сім’ю. У США і Європі це не прийнято. У країнах СНД сьогодні практикуються різні моделі відносин в колективах. Отже, якщо вміти слухати один одного, відчувати колег, поступатися і підтримувати, знати роботу інших, цінувати цю роботу, то можна досягти вершини досконалості не тільки в музиці, а й у бізнесі.   [contact-form-7 id=”868″ title=”Форма в шапці”]