Останнім часом ми доволі часто стикаємося з ситуаціями, коли Клієнти, маючи дебіторську заборгованість, не поспішають  її стягувати. А іноді і взагалі, навіть не намагаючись вжити заходів з її стягнення, «ставлять на ній хрест», вважаючи явно безнадійною.

Ось деякі з аргументів, які наводять Клієнти на користь невжиття заходів щодо стягнення боргу з контрагента (чи то поставка сплаченого товару, чи то оплата за поставлений товар/надані послуги):

  • «зараз війна, всім важко, ні в кого немає грошей»;
  • «не маємо підтверджуючих документів (первинки)»;
  • «контрагенти не виходять на зв’язок»;
  • «суди – це довго та дорого» та інше.

Розуміємо, що кожен з цих аргументів може мати сенс, особливо у критичні для всіх воєнні часи. Але іноді, як виявляється, достатньо хоча б спробувати врегулювати спірні питання у досудовому порядку.

Звертатися чи не звертатися потім до суду – це вже вибір кредитора, що базується на критичності вимоги, наявності часу чекати судового рішення та його виконання, на доцільності та ін.

 

Наведемо приклад одного з наших успішних кейсів щодо стягнення дебіторської заборгованості.

У жовтні 2024 року із розмови з нашим Клієнтом дізналися, що його підприємство ще з 2020 року має значну дебіторку за поставлений товар. Але «спочатку думав, що сплатять пізніше, а потім почалася війна, тож всім було не до цього».

Вихідні дані:

  • контрагент (виробнича компанія) не оплатив вартість товару, що було йому поставлено протягом 2020-го, 2021-го та початку 2022-го року;
  • головний бухгалтер та директор дебітора на зв’язок не виходять, запити у месенджерах та електронною поштою ігнорують;
  • постачання здійснювалось без договору (договір у формі єдиного документу не оформлювався);
  • лише декілька первинних документів, що відображали операції з постачання товару, містили підписи та печатки покупця. Вони складали незначний відсоток від загальної суми заборгованості, інші ж не мали цих обов’язкових реквізитів.

 

Рішення

Наш адвокат ретельно ознайомилася з усіма обставинами та наявними документами. Спираючись на досвід вирішення аналогічних судових справ ми розробили ефективну стратегію стягнення заборгованості.

З огляду на те, що прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України передбачають зупинення перебігу строку позовної давності на період дії карантину та воєнного стану, давність виникнення такої заборгованості (навіть 2020 рік) не була перепоною для звернення до суду.

Ми попередили Клієнта про те, що шанси стягнути в судовому порядку суму заборгованості у повному обсязі за відсутності доказів отримання всього обсягу товару  покупцем (тобто усіх видаткових накладних з його підписами та печатками) є майже нульовими. Тож, запропонували спочатку застосувати досудове врегулювання спору. Клієнт погодив нашу пропозицію про доречність попередньої відправки претензії про стягнення боргу.

Зібрали інформацію про компанію-боржника та про зміни, які у неї відбулися протягом останнього часу. Дізналися, що компанія не знаходиться у стані припинення, але керівник  змінився. Знайшли актуальні контакти нового керівника. Підготували претензію, в т.ч. розрахували пеню, 3% річних, інфляційні витрати, що подвоїло суму стягнення, та направили її боржнику. Через кілька днів після отримання претензії адресатом (згідно даних трекінгу поштового відправлення) зателефонували йому. В розмові дізналися, що компанія, хоча і виробляє затребуваний у воєнний час тип продукту, однак за певних обставин, переживає не найкращі часи.

Ми запропонували контрагенту-боржнику укласти угоду щодо погашення боргу в розстрочку з відмовою з боку нашого Клієнта від стягнення штрафних санкцій. Досягли двосторонньої згоди щодо розподілу суми заборгованості на кілька частин, щоб створити виплати більш комфортними для боржника. І треба віддати йому належне, платежі за угодою виконувались з відмінною пунктуальністю.

 

Результат

В нашому випадку повна сума заборгованості була погашена усього за 4 місяці.

Клієнт залишився дуже задоволений. До того ж стосунки з боржником не були зіпсовані, як це часто буває після судових перипетій.

 

Це лише один з наших успішних кейсів досудового вирішення господарського спору. Хоча, маємо зазначити, що не всі аналогічні справи вдається вирішити без звернення до суду. А судовий процес, на жаль, не швидка справа. За статистикою Верховного суду завантаженість місцевих господарських судів зросла майже вдвічі, але і раніше строк розгляду лише у першій інстанції складав у середньому 90 днів. Тож, за всіх перелічених обставин, це дуже успішне вирішення проблеми Клієнта.

Отже, рекомендуємо не нехтувати процедурою вирішення спірних питань у позасудовому порядку. Ситуації бувають різними. Іноді доречно вдатися до претензійного порядку стягнення боргу, а іноді достатньо і конструктивної розмови для досягнення бажаного результату.

У разі необхідності звертайтеся до нас за юридичною консультацією та кваліфікованою допомогою у вирішенні спорів з контрагентами. Завжди раді бути корисними.