На ЮРЛІГА вийшла стаття адвоката АО «Глобал Адвокат» Віталія Крупельницького про комерційні практики «ребейт» і «кешбек» на предмет їх узгодженості із законодавством УкраїниУ пошуку цікавих ідей стимулювання товарного обігу підприємництво звертається до комерційного досвіду розвинених економік світу. Серед вживаних запозичень у інструментах залучення клієнтів, повсякчасно імплементуються практики застосування «ребейт» (rebate) та «кешбек» (cashback) при продажу товарів. Розглянемо загальні властивості таких практик на предмет узгодження законодавству України.
Визначити уставлені дефініції означених способів підприємництва не вбачається за допустиме, що обумовлено різними сферами їх застосування, різними способами реалізації у деталях. Тим не менш, під «ребейтом», як правило, розуміють знижку з вартості фактично придбаного товару, що надається у формі проценту при досягненні погоджених обсягів закупівлі, із наступним поверненням покупцю коштів, які еквівалентні розміру знижки. Ребейт найчастіше пропонується виробниками на користь дистребютерів за фактично придбаний товар.
В свою чергу, «кешбек» є бонусною програмою, яка передбачає грошові виплати або нарахування знижок на наступні покупки, у випадку придбання товарів через спеціальні сервіси або засоби розрахунку (придбання товару через певний веб-портал, використання картки банку, звернення до магазину, що входить до складу певної комерційної мережі, тощо).(І) РебейтЗа договором поставки, продавець передає на користь покупця в зумовлені строки товари у партіях, а покупець приймає товари та здійснює оплату кожної партії окремо, у погоджений термін. Далі сторони передбачають, що у випадку досягнення обумовлених договором показників товарообороту, продавець надає знижку на весь поставлений і оплачений товар шляхом повернення частини його вартості (в межах розміру знижки) на користь покупця.
В результаті застосування означеного ребейта, констатуємо зміну фактичної вартості товару. Але, чи є допустимою така практика з огляду на норми ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України (надалі за текстом «ЦК України»), за якими «зміна ціни в договорі після його виконання не допускається».
Аналізуючи зміст поняття «ціна договору», вбачаємо за правомірне використання ребейтів. Так, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України). Визначення критеріїв та складових ціни договору у домовленостях є способом реалізації свободи договору (ст. 627 ЦК України). Вартість товарів формує ціну договору, а критерії зміни вартості товару через ребейт домовлено сторонами у змісті договору; визначено при укладенні договору. Тож ребейт є домовленим складовим елементом ціни договору та є умовою зміни ціни. Більше того, «зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом» (ч. 2 ст. 632 ЦК України).
Податкове законодавство дозволяє коригування розміру податкових зобов’язань у випадку застосування ребейтів. У питанні податку на прибуток підприємств, п. 140.2 ст.140 Податкового кодексу України (надалі за текстом «ПК України») передбачає, що у разі, якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, платник податку – продавець та платник податку – покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
Заразом, у питанні податку на додану вартість п. 192.1. та п. 192.1.1. ст. 192 ПК України визначають, що якщо після постачання товарів здійснюється зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок при поверненні постачальником суми оплати товарів, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача – підлягають відповідному коригуванню.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів.
Підсумовуючи наведене, практика використання ребейтів є цілком узгодженою із законодавством України та є допустимою у широкому вжитку.(ІІ) КешбекЗастосування кешбеку передбачає побудову агентських правовідносин та, як правило, реалізується у наступних формах:
(1) Компанія-оператор утворює певну торгівельну платформу або торгівельну мережу, у якій представлені суб’єкти господарювання, що здійснюють торгівельну діяльність та діяльність із надання послуг споживачам.
(2) Споживачі здійснюють замовлення товарів та послуг через утворену компанією-оператором платформу (мережу). Вартість товарів і послуг, що представлені через платформу (мережу) Компанії-оператора не відрізняється від ідентичних цін, що пропонуються представленими суб’єктами господарювання у власних точках продажу.
(3) При придбанні споживачем товару через платформу (мережу) Компанії-оператора, на банківський рахунок споживача зараховуються фактичні грошові кошти, як частина повернення вартості товару/послуги, або еквівалент коштів у формі балів (бонусів), які зараховуються на віртуальний рахунок споживача у такій платформі (мережі), та можуть бути використані для зменшення вартості при наступних покупках.
(4) При цьому, Компанія-оператор укладає агентський договір із кожним суб’єктом господарювання, що входить до складу торгівельної платформи (мережі). За агентським договором, компанія-оператор (комерційний агент) надає послуги фактичному суб’єкту господарювання (принципалу) у залученні споживачів та посередництві в укладенні договорів. В рахунок таких послуг, компанія-оператор отримує агентську винагороду, частина з якої надається споживачу задля заохочення купівельної спроможності у її торгівельній мережі (платформі) через грошові кошти, або зараховує бали (бонуси), що еквівалентні коштам.
Підприємництво через агентські правовідносини є уставленою практикою, проте питання кешбеку, яке суцільно полягає у зарахуванні коштів або їх еквіваленту на рахунок споживача, потребує детального ознайомлення в частині податкового законодавства.
За першим варіантом, виплата або зарахування на користь споживача грошових коштів розглядається як дохід фізичної особи. Так, згідно п. 14.1.56. ПК України, доходи – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Дохід у формі грошових коштів, що зараховуються на рахунок фізичної особи підлягає оподаткування податком на доходи фізичних осіб (п. 164.2.20 ПК України) в порядку розділу ІV ПК України. Суб’єкт господарювання, який зараховує грошові кошти на рахунок споживача є податковим агентом і зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу, використовуючи ставку податку в 15% до виплат, що не перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня податкового року; до суми перевищення застосовується ставка в 17% (ст. 167 ПК України).
Натомість, у випадку нарахування на користь споживача не грошових коштів, а еквіваленту у формі балів (одиниць), які надають право на знижку для товарів (послуг), що будуть придбаватись в наступному у торгівельній мережі (платформі), обсяги таких зарахувань не слід розглядати як дохід фізичної особи, що підлягає оподаткуванню. Такі нарахування не є додатковим благом, а є правом на знижку ціни товарів у відповідній торгівельній платформі (мережі). Згідно п. 14.1.47 ст. 14 ПК України додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу ІV ПК України).
Далі, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку (п. 164.2.17 ст. 164 ПК України).
Таким чином, сума знижки включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку виключно у випадку, якщо дана знижка носить індивідуальний (персональний) характер.
Проте, оскільки одержувачами знижки у формі балів (одиниць), що надходять на віртуальні рахунки споживачів, є не визначене коло осіб (будь-який споживач має можливість долучитись до мережі), то сума таких балів (бонусів) не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу споживача.
Підсумовуючи наведене переконані, що практики «кешбек» та «ребейт» будуть знаходити ширше застосування у підприємницькому середовищі. Засади та форми їх застосування не порушують вимог законодавства України. Разом з тим, для виключення податкових ризиків, як при застосуванні кешбеку, так і при застосуванні ребейту, необхідним є детальне та предметне договірне регулювання правовідносин у правочинах між суб’єктами господарювання та публічних офертах із кінцевими споживачами.Віталій Крупельницький
адвокат, АО «Глобал Адвокат»
Корпорація «Глобал Консалтинг»
для порталу ЮрлігаКомерційні практики «ребейт» та «кешбек» на предмет узгодженості законодавству України
На ЮРЛІГА вийшла стаття адвоката АО «Глобал Адвокат» Віталія Крупельницького про комерційні практики «ребейт» і «кешбек» на предмет їх узгодженості із законодавством УкраїниУ пошуку цікавих ідей стимулювання товарного обігу підприємництво звертається до комерційного досвіду розвинених економік світу. Серед вживаних запозичень у інструментах залучення клієнтів, повсякчасно імплементуються практики застосування «ребейт» (rebate) та «кешбек» (cashback) при продажу товарів. Розглянемо загальні властивості таких практик на предмет узгодження законодавству України.
Визначити уставлені дефініції означених способів підприємництва не вбачається за допустиме, що обумовлено різними сферами їх застосування, різними способами реалізації у деталях. Тим не менш, під «ребейтом», як правило, розуміють знижку з вартості фактично придбаного товару, що надається у формі проценту при досягненні погоджених обсягів закупівлі, із наступним поверненням покупцю коштів, які еквівалентні розміру знижки. Ребейт найчастіше пропонується виробниками на користь дистребютерів за фактично придбаний товар.
В свою чергу, «кешбек» є бонусною програмою, яка передбачає грошові виплати або нарахування знижок на наступні покупки, у випадку придбання товарів через спеціальні сервіси або засоби розрахунку (придбання товару через певний веб-портал, використання картки банку, звернення до магазину, що входить до складу певної комерційної мережі, тощо).(І) РебейтЗа договором поставки, продавець передає на користь покупця в зумовлені строки товари у партіях, а покупець приймає товари та здійснює оплату кожної партії окремо, у погоджений термін. Далі сторони передбачають, що у випадку досягнення обумовлених договором показників товарообороту, продавець надає знижку на весь поставлений і оплачений товар шляхом повернення частини його вартості (в межах розміру знижки) на користь покупця.
В результаті застосування означеного ребейта, констатуємо зміну фактичної вартості товару. Але, чи є допустимою така практика з огляду на норми ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України (надалі за текстом «ЦК України»), за якими «зміна ціни в договорі після його виконання не допускається».
Аналізуючи зміст поняття «ціна договору», вбачаємо за правомірне використання ребейтів. Так, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України). Визначення критеріїв та складових ціни договору у домовленостях є способом реалізації свободи договору (ст. 627 ЦК України). Вартість товарів формує ціну договору, а критерії зміни вартості товару через ребейт домовлено сторонами у змісті договору; визначено при укладенні договору. Тож ребейт є домовленим складовим елементом ціни договору та є умовою зміни ціни. Більше того, «зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом» (ч. 2 ст. 632 ЦК України).
Податкове законодавство дозволяє коригування розміру податкових зобов’язань у випадку застосування ребейтів. У питанні податку на прибуток підприємств, п. 140.2 ст.140 Податкового кодексу України (надалі за текстом «ПК України») передбачає, що у разі, якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, платник податку – продавець та платник податку – покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
Заразом, у питанні податку на додану вартість п. 192.1. та п. 192.1.1. ст. 192 ПК України визначають, що якщо після постачання товарів здійснюється зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок при поверненні постачальником суми оплати товарів, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача – підлягають відповідному коригуванню.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів.
Підсумовуючи наведене, практика використання ребейтів є цілком узгодженою із законодавством України та є допустимою у широкому вжитку.(ІІ) КешбекЗастосування кешбеку передбачає побудову агентських правовідносин та, як правило, реалізується у наступних формах:
(1) Компанія-оператор утворює певну торгівельну платформу або торгівельну мережу, у якій представлені суб’єкти господарювання, що здійснюють торгівельну діяльність та діяльність із надання послуг споживачам.
(2) Споживачі здійснюють замовлення товарів та послуг через утворену компанією-оператором платформу (мережу). Вартість товарів і послуг, що представлені через платформу (мережу) Компанії-оператора не відрізняється від ідентичних цін, що пропонуються представленими суб’єктами господарювання у власних точках продажу.
(3) При придбанні споживачем товару через платформу (мережу) Компанії-оператора, на банківський рахунок споживача зараховуються фактичні грошові кошти, як частина повернення вартості товару/послуги, або еквівалент коштів у формі балів (бонусів), які зараховуються на віртуальний рахунок споживача у такій платформі (мережі), та можуть бути використані для зменшення вартості при наступних покупках.
(4) При цьому, Компанія-оператор укладає агентський договір із кожним суб’єктом господарювання, що входить до складу торгівельної платформи (мережі). За агентським договором, компанія-оператор (комерційний агент) надає послуги фактичному суб’єкту господарювання (принципалу) у залученні споживачів та посередництві в укладенні договорів. В рахунок таких послуг, компанія-оператор отримує агентську винагороду, частина з якої надається споживачу задля заохочення купівельної спроможності у її торгівельній мережі (платформі) через грошові кошти, або зараховує бали (бонуси), що еквівалентні коштам.
Підприємництво через агентські правовідносини є уставленою практикою, проте питання кешбеку, яке суцільно полягає у зарахуванні коштів або їх еквіваленту на рахунок споживача, потребує детального ознайомлення в частині податкового законодавства.
За першим варіантом, виплата або зарахування на користь споживача грошових коштів розглядається як дохід фізичної особи. Так, згідно п. 14.1.56. ПК України, доходи – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Дохід у формі грошових коштів, що зараховуються на рахунок фізичної особи підлягає оподаткування податком на доходи фізичних осіб (п. 164.2.20 ПК України) в порядку розділу ІV ПК України. Суб’єкт господарювання, який зараховує грошові кошти на рахунок споживача є податковим агентом і зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу, використовуючи ставку податку в 15% до виплат, що не перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня податкового року; до суми перевищення застосовується ставка в 17% (ст. 167 ПК України).
Натомість, у випадку нарахування на користь споживача не грошових коштів, а еквіваленту у формі балів (одиниць), які надають право на знижку для товарів (послуг), що будуть придбаватись в наступному у торгівельній мережі (платформі), обсяги таких зарахувань не слід розглядати як дохід фізичної особи, що підлягає оподаткуванню. Такі нарахування не є додатковим благом, а є правом на знижку ціни товарів у відповідній торгівельній платформі (мережі). Згідно п. 14.1.47 ст. 14 ПК України додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу ІV ПК України).
Далі, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку (п. 164.2.17 ст. 164 ПК України).
Таким чином, сума знижки включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку виключно у випадку, якщо дана знижка носить індивідуальний (персональний) характер.
Проте, оскільки одержувачами знижки у формі балів (одиниць), що надходять на віртуальні рахунки споживачів, є не визначене коло осіб (будь-який споживач має можливість долучитись до мережі), то сума таких балів (бонусів) не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу споживача.
Підсумовуючи наведене переконані, що практики «кешбек» та «ребейт» будуть знаходити ширше застосування у підприємницькому середовищі. Засади та форми їх застосування не порушують вимог законодавства України. Разом з тим, для виключення податкових ризиків, як при застосуванні кешбеку, так і при застосуванні ребейту, необхідним є детальне та предметне договірне регулювання правовідносин у правочинах між суб’єктами господарювання та публічних офертах із кінцевими споживачами.Віталій Крупельницький
адвокат, АО «Глобал Адвокат»
Корпорація «Глобал Консалтинг»
для порталу Юрліга