У зв’язку з поширенням коронавірусної інфекції і введенням карантинних заходів у багатьох керівників виникло питання, чи можна події, що відбуваються і прийняті КМУ обмежувальні заходи розглядати як форс-мажорні обставини з метою пом’якшення негативних наслідків для бізнесу. Спробуємо розібратися з правовим регулюванням даної ситуації.

Зміст

  1. Форс-мажор та Обставини непереборної сили : подібності та відмінності
  2. Карантин – форс-мажор?
  3. Як підтвердити форс-мажор?
  4. Як діяти, якщо негативні обставини настали
  5. Резюме

Форс-мажор та Обставини непереборної сили : подібності та відмінності

Перш за все, потрібно зрозуміти мету визнання обставин, які виникли, обставинами непереборної сили. Якщо внаслідок запровадження карантину та обмеження роботи підприємства стало неможливо виконати умови договору (наприклад, організувати харчування в кафе або ресторані, забезпечити проведення концерту чи іншого публічного заходу, організувати виступ іноземного фахівця/лектора, надати послуги з перевезення співробітників і т.п.), то, дійсно, є сенс говорити про зв’язок між введеними обмежувальними заходами і неможливістю виконати свої зобов’язання. Зв’язок між цими подіями є, він прямий і чітко простежується.

Однак для ряду сфер бізнесу, не було введено прямої заборони на діяльність (якщо це не сфера послуг або громадське харчування), а введення карантину лише ускладнило організацію роботи, підвезення персоналу, змусило організувати віддалену роботу співробітників  тощо  — тобто не стало причиною неможливості виконати договір зовсім.

Саме тому варто розібратися в нюансах даного питання для правильного розуміння можливості використовувати ці норми на практиці.

Обставини непереборної сили

Детальніше

Згідно ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р № 435IV (далі — ЦК) особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або обставини непереборної сили. Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р № 436IV (далі — ГК), якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання неможливо внаслідок дії непереборної сили , тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. ГК прямо не дає визначення обставин непереборної сили, але в ч. 1 ст. 263 ГК вказується, що перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила). Отже, можна зробити висновок, що положеннями ЦК та ГК встановлені такі характеристики обставин (вони можуть розглядатися як підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання) як випадковість, невідворотність за даних умов, їх винятковість.

Хотілося б звернути увагу, що просто випадкові обставини (при відсутності надзвичайного на невідворотного характеру) в більшій частині не можуть розглядатися як підстави для звільнення від відповідальності. Якщо ж обставини є невідворотними, але можуть бути передбаченими, то розглядати таку підставу можна, оскільки сторона договору повинна була заздалегідь передбачити ризик настання такої події (наприклад, сезонне зниження температури, велика кількість або тривалість опадів, що заважає здійсненню певних операцій тощо). Але і надзвичайні умови, в разі їх відворотності, не можуть розглядатися як підстава для звільнення від відповідальності (наприклад, якщо під час повені або небезпеки зсувів ґрунту не були проведені заходи по зміцненню грунту).

Той факт, що одночасно повинні мати місце як невідворотність події, так і його винятковість, підкреслює і ВГСУ в п. 47 інформаційного листа від 07.04.2008 р № 018/211. Також в п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р № 4 вказується додатково і той факт, що обставини непереборної сили мають зовнішній характер.

ГК і ЦК розглядають як можливість безумовного звільнення від відповідальності ситуацію, коли невиконання покладених зобов’язань стало наслідком випадку або обставин непереборної сили.

Форс-мажор

Детальніше

Іншим різновидом обставин, які можуть стати підставою для звільнення від відповідальності – обставини форс-мажору.Варто зазначити, що у вітчизняному правовому полі має місце деяке змішання категорії обставин непереборної сили та форс-мажору (причому форс-мажором нерідко називають всі надзвичайні обставини, що знаходяться поза владою сторін).  ЦК та ГК не надають визначення форс-мажору, проте воно надається іншими законодавчими актами. Наприклад, відповідно до положень оновленої 17.03.2020 р ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р № 671/97-ВР, форс-мажором може вважатися надзвичайна і невідворотна обставина, яка об’єктивно унеможливлює виконання зобов’язань, передбачених умовами договору, в тому числі введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

А в наказі Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України» від 20.10.2017 р № 861 зазначено, що обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) – надзвичайні і невідворотні обставини, що виникли при певних умовах і об’єктивно роблять неможливим виконання платником податків обов’язків, визначених пунктом 102.6 статті 102 глави 9 розділу II Кодексу, в тому числі викликані надзвичайними ситуаціями техногенного, природного, соціального або військового характеру, стихійним лихом тощо. Отже, для цілей податкового законодавства форс-мажор прирівнюється до інших обставин непереборної сили, хоча це не зовсім коректно.

Хоча, як зазначає ВГСУ в листі від 09.09.2001 р № 012.2 / 279, категорія непереборної сили втілює в собі лише стихійні природні явища, які внаслідок їх винятковості, невідворотності і непередбачуваності зумовлюють обмеження відповідальності за заподіяння шкоди у випадках, визначених законом. Причому непереборна сила як підстава для обмеження відповідальності може мати місце лише в позадоговірних (деліктних) правовідносинах і в випадках порушення договірних зобов’язань, якщо це прямо передбачено законом.

У той же час категорія форс-мажору охоплює лише виняткові обставини суспільного життя, які сторони самостійно визначають в договорі як підставу для звільнення від подальшого виконання зобов’язання за угодою, якщо такі події відбуватимуться в період дії договору. Сторони можуть передбачити в договорі не тільки відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, але і обмежити її випадками передбачених в договорі форс-мажорних обставин.

Загальним для обставин непереборної сили та форс-мажору є лише їх зовнішній характер впливу на причинно-наслідковий ланцюг діяльності учасників конкретних правовідносин, тобто ці обставини знаходяться поза контролем учасників правовідносин.

Карантин – форс-мажор?

Слід зауважити, що законодавство передбачає презумпцію правомірності і законності дій та рішень органів влади, місцевого самоврядування. І при звичайних умовах дуже складно говорити про надзвичайність таких рішень або неможливість їх передбачення, адже в основному обсяг прав і повноважень кожного з органів влади зафіксовано в нормативних актах. У той же час, різке поширення коронавірусної інфекції призвело саме до таких рішень і нормативним документам, про які буквально за місяць до їх прийняття ніхто не міг припустити.

Хронологія законодавчого врегулювання впровадження карантину

Детальніше

Хронологія подій в частині їх законодавчого врегулювання:

  • Постановою КМУ від 11.03.2020 р № 211 «Про запобігання поширенню на території України на гострі респіраторні хвороби COVID-19, викликаної коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 по 03.04.2020 по всій території України був введений карантин із забороною відвідування установ освіти, і масових заходів з чисельністю учасників понад 200 осіб.
  • Постановою КМУ від 16.03.2020 р № 215, зазначені обмеження були посилені, була встановлена ​​заборона на проведення всіх масових заходів, в яких бере участь понад 10 осіб, заборона на роботу суб’єктів господарювання, яка передбачає прийом відвідувачів, в тому числі підприємств громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торгово-розважальних центрів, інших установ розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного та побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, паливом, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв’язку, виробництва банківської і страхової діяльності, а також торговельної діяльності та діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту. Також були заборонені з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 по 3 квітня 2020 р регулярні і нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньо обласному та міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), введений ряд обмежень на роботу міського транспорту.
  • Постановою КМУ від 25.03.2020 р № 239 термін карантину і термін дії обмежувальних заходів був продовжений до 24.04.2020 р, частково пом’якшені обмеження щодо торгової діяльності і перевезень пасажирів;
  • Постановою КМУ від 02.04.2020 р № 255 були додатково введені обмеження на переміщення людей, знаходження в громадських місцях, роботу транспорту, а також введено зобов’язання для самоізоляції всіх осіб старше 60 років, відкориговані умови роботи торговельних закладів.
  • Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р № 530-IX був врегульований ряд моментів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності в період карантину , ряд загальних і процесуальних норм. Зокрема — карантин встановлений Кабміном віднесений до форс-мажорних обставин.
  • Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних і економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 р № 540-IX, було додатково надано ряд податкових і інших пільг у зв’язку із здійсненням діяльності в період карантину.

Таким чином, всі питання, які можуть виникнути у зв’язку з визнанням карантину належною обставиною, щоб звільнити суб’єкта господарювання від відповідальності за порушення своїх зобов’язань, базуються на зазначених вище нормативних актах.

Також слід розкрити саме правове визначення карантинних заходів. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III, карантин — адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Питання встановлення та введення карантину визначені ст. 29 Закону, згідно з якою питання про встановлення карантину ставить перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. При цьому в рішенні про встановлення карантину зазначаються:

  1. обставини, які призвели до цього;
  2. визначаються межі території карантину;
  3. затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення;
  4. встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них.

Крім того, тією ж статтею Закону визначено, що на період карантину можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни в умови їх виробничої та іншої діяльності.

Таким чином, КМУ дійсно був уповноважений приймати рішення щодо встановлення карантину, в т.ч. і в частині обмеження здійснення окремих видів діяльності та/або прав на переміщення окремих категорій громадян.

І більш того, з впровадженням в Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» карантинних заходів в перелік обставин форс-мажору, довести правомірність звільнення від відповідальності за порушення договору внаслідок карантину, стало набагато простіше. Однак 100% гарантії такого звільнення і раніше не має. Нижче пояснимо чому.

Постанова КМУ про карантин чи завжди форс-мажор??

Чи може запровадження карантину на підставі Постанови КМУ бути визнано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у всіх випадках?

Саме прийняття Постанови КМУ № 211, як і будь-яке рішення державного органу, передбачає його законність і правомочність. Як би там не було, але на момент прийняття Постанови № 211 на території України не введений режим надзвичайного стану, тому і надзвичайними обставинами визнати його також складно. Єдине, що залишається — це невідворотність настання дії карантину згідно Постанови, (наприклад, укладаючи господарські договори в кінці 2019 року, сторони не могли знати про введення таких заходів КМУ).

На нашу думку, визнати карантин обставинами непереборної сили або форс-мажором можливо тільки тоді, коли має місце прямий взаємозв’язок між введеною забороною і виконуваним (невиконаним) зобов’язанням.

Приклади

Наприклад:

  • компанія уклала з ФОП договір про огранізацію харчування співробітника в кафе. У зв’язку з введенням карантину діяльність закладу громадського харчування була припинена (а харчування з доставкою організувати було неможливо);
  • компанія оплатила абонемент для співробітників на відвідування тренажерного залу, а з введенням жорстких норм карантину такі послуги не можуть бути надані;
  • компанія уклала договір поставки в Україну імпортного обладнання (на замовлення) з монтажем фахівцями виробника, але в зв’язку з забороною в’їзду іноземних громадян повністю виконати монтаж неможливо.

Можна запропонувати безліч інших варіантів, коли карантин жорстко вплинув на неможливість виконати зобов’язання за договором.

Однак є ситуації, коли карантин не тільки створив незручності в роботі, але й зробив її неможливою. Наприклад, затримки з виготовленням продукції, пов’язані з тим, що частина працівників підприємства живе в сільській місцевості і не змогли добиратися на роботу в місто починаючи з 18.03.2020 р (в зв’язку з забороною міжміського сполучення). Хоч ця обставина і ускладнила роботу постачальника, проте постачальник міг організувати доставку (підвезення) співробітників.

Або, наприклад, заборона на відвідування курсів іноземної мови співробітниками підприємства, хоча і зробили неможливими їх «оффлайн» присутність, але зазначені послуги могли бути за погодженням із замовником надані через відеоконференцію по skype та ін.. А відправлення співробітників на дистанційну роботу, хоч і ускладнило надання юридичних або бухгалтерських послуг, але не зробило їх неможливими зовсім.

Таких прикладів можна навести досить багато. Ключовий момент, який їх об’єднує — можливість зробити постраждалою стороною певні кроки, які б знизили чи усунули дію негативного фактора (підвезення співробітників, віддалений доступ та ін..), в зв’язку з чим зобов’язання могло б бути виконано.

Як показує практика, не можуть бути визнані обставинами форс-мажору, і сторони не можуть посилатися на них як на підставу звільнення від відповідальності, такі факти:

  • Відсутність або нестача фінансових ресурсів або зростання цін на сировину і матеріали.
  • Відсутність необхідних матеріалів на ринку, використання матеріалів неналежної якості або матеріалів-замінників, якість яких не відповідає встановленим нормативам.
  • Неможливість працевлаштування необхідних фахівців, відсутність у таких працівників дозволів або допусків, низька кваліфікація.
  • Поломки або знос техніки/її нестачі, складність виконання робіт.
  • Несприятливі погодні умови, якщо це пов’язано зі звичайними сезонними коливаннями (дощ, сніг тощо).

Таким чином, тільки за окремими обставинами може бути встановлений статус форс-мажорних. І тільки такі підтверджені обставини зможуть служити підставою для звільнення від відповідальності.

І звичайно, при виникненні між сторонами спору про те, наскільки обставини, що виникли унеможливили виконання господарського зобов’язання, суд буде розглядати причинно-наслідковий зв’язок, а також — чи не є порушення договору наслідком недбалості (неврахування стороною можливих ризиків в ході виконання договору).

Як підтвердити форс-мажор?

Документальне підтвердження (Сертифікат ТПП)

Якщо сторонами не обумовлено інше в договорі, для підтвердження настання і терміну дії обставин непереборної сили, зазвичай потрібен підтверджуючий документ, яким може бути сертифікат Торгово-промислової палати України.

Форс-мажорні обставини відповідно до умов зовнішньоторговельних угод, міжнародних договорів і обставин непереборної сили (чи стихійного лиха) на території України засвідчує виключно Торгово-промислова палата України. У зв’язку з цим підтверджувати настання обставин можна лише на підставі непрямих документів. Поки ТПП України в цілому визнає статус таких подій як форс-мажорних обставин, хоча побічно і говорить про те, що в кожному окремому випадку рішення приймається індивідуально (роз’яснення 1, роз’яснення 2, роз’яснення 3).

Сертифікат видається в термін до 10 днів з дня подачі зацікавленою особою всіх документів.

На момент підготовки цього матеріалу була відсутня інформація щодо успішного отримання суб’єктами господарювання сертифіката ТПП про визнання карантину форс-мажорними обставинами, ймовірно така інформація з’явиться найближчим часом.

Врегулювання умовами договору

Детальніше

Як ми зазначали вище, договором повинні бути визначені ті випадки, які сторони визнали форс-мажорними обставинами, а також документи, які будуть підтверджувати такі обставини.Слід зазначити, що іноді сторони самостійно звужують обсяги власної свободи, фіксуючи як доказ таких обставин тільки довідку Торгово-промислової палати України. Дійсно, відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб’єктів господарської діяльності, які здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників). Але законодавством не встановлено виключної компетенції саме ТПП по цим діям.

Отже, в договорі необхідно зафіксувати:

  • Конкретний перелік обставин, які сторони відносять до форс-мажору.
  • Документи, що мають підтверджувати такі обставини.
  • Порядок дій сторони, в разі настання такої обставини (повідомлення іншої сторони, усунення негативного фактора та ін.).
  • Терміни дії звільнення від відповідальності та інші умови, які дозволять сторонам максимально чітко врегулювати власні відносини в цей період.

Впровадження таких положень у договір багато в чому спростить порядок врегулювання суперечок або розбіжностей в майбутньому.

Як діяти, якщо негативні обставини настали?

Якщо Ви — сторона, яка не може виконати зобов’язання відповідно до договору

В першу чергу необхідно оцінити наступні фактори:

  • Яким чином врегульовані договором питання виконання зобов’язань (дати, місця поставки; терміну, формату надання послуг та ін..);
  • Яка відповідальність передбачена договором за порушення даного зобов’язання;
  • Наскільки широко договір описує перелік обставин непереборної сили або форс-мажору, і чи є такі положення в договорі взагалі.
  • Який порядок передбачений договором для повідомлення іншої сторони внаслідок настання обставин непереборної сили.

Тоді у підприємства буде розуміння: які саме зобов’язання порушені, яка ціна такого порушення.

Після цього слід проаналізувати — чи може підприємство довести взаємозв’язок (прямий чи непрямий) між введенням карантину і неможливістю виконати зобов’язання. Якщо такий взаємозв’язок є і він легко доказовий, необхідно оформити всі підтверджуючі документи. Якщо такий зв’язок дуже розмитий, то слід більш детально проаналізувати варіанти його підтвердження.

Звичайно, в більшості випадків буде вкрай бажаним отримання сертифіката ТПП щодо підтвердження обставин форс-мажору для конкретних договірних відносин внаслідок запровадження карантину. Для цього потрібно звернутися в ТПП з відповідною заявою та надати необхідні документи.

Після підготовки всіх необхідних підтверджувальних документів необхідно повідомити про виниклу ситуацію іншу сторону контракту направивши відповідне повідомлення, і врегулювати питання подальшого виконання зобов’язань. Притому в ряді випадків бажано повідомити до моменту закінчення терміну виконання зобов’язань (поставки, надання послуг і т.п.) — в такому випадку сторона, що порушила договір, матиме в запасі час на підготовку документів, і крім того зможе підтвердити, що повідомила другу сторону ще до моменту порушення зобов’язання про неможливість його виконати в термін (виконати в повному обсязі) — що також буде відігравати позитивну роль.

Якщо Ви – сторона, законні права якої порушено внаслідок невиконання зобов’язань контрагентом

Перш за все, потрібно розуміти, чи повідомила друга сторона про настання таких обставин. Найчастіше в договорах міститься норма про те, що для сторони, яка не може виконати свої зобов’язання внаслідок настання обставин непереборної сили, обов’язковим є повідомлення другої сторони в певний термін. При порушенні такої умови, ці обставини враховуватися не будуть.

Таким чином, потрібно перевірити: чи є в договорі відповідні положення щодо повідомлення.

Далі, потрібно оцінити: порушені умови договору вже, або тільки є ризик такого порушення (побоювання, що постачальник не встигне поставити товар, підрядник виконати роботи тощо).

Якщо інша сторона договору не виконала свої зобов’язання, але направила відповідне повідомлення, сторони повинні узгодити механізм відстрочки виконання зобов’язання (якщо воно дійсно не може бути виконано внаслідок запровадження карантину).

Варто зазначити, що сьогодні «під карантин» намагаються обґрунтувати свої помилки багато суб’єктів і навіть ті, яких він не торкнувся і які не потрапили під відповідні обмеження. Тож потрібно оцінити реальний зв’язок між його введенням і неможливістю виконати зобов’язання. Якщо його немає, то направляти другій стороні претензію в зв’язку з порушенням договору і вимогою виконати зобов’язання. Якщо претензійний порядок договором не передбачений, то можна одразу звертатися з позовом до суду.

Крім того, якщо договір передбачає в якості підтвердження обставин непереборної сили Сертифікат ТПП, то він також повинен бути представлений винною стороною, інакше вона не зможе виправдати своє порушення договору.

Але зустрічаються ситуації, коли друга сторона порушила договір, але жодним чином офіційно (і навіть не офіційно) не повідомляє свого контрагента, не просить про внесення змін до договору та перенесення строків поставки, виконання робіт тощо, тобто порушує свої зобов’язання НЕ обґрунтовуючи причини такого порушення. В цьому випадку можна одразу направляти другій стороні претензію в зв’язку з порушенням договору і вимогою виконати зобов’язання, або якщо претензійний порядок договором не передбачений, то одразу звертатися з позовом до суду.

Звернемо увагу на те, що, наприклад, відсутність коштів у контрагента, складна фінансова ситуація і інші подібні обставини (навіть якщо вони побічно є наслідком карантину) не можна визнати обставинами непереборної сили. Про це прямо говорить ТПП України. Про це, зокрема, свідчить Постанова Верховного Суду від 19.09.2011 у справі № 3-74гс11, Постанова ВГСУ від 18.06.2012 у справі № 9/5005/17598/2011, Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2013 р, інші матеріали судової практики.

І навіть зростання курсу валюти, який як раз збігся з введенням карантину не може бути належним виправданням для постачальника. Зокрема, як зазначає ВГСУ в інформаційному листі від 21.11.2011 р N 01-06 / 1624/2011, зміна економічної ситуації та факт коливання курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти України є комерційним ризиком позичальника, а тому не можуть бути підставою для розірвання кредитного договору або для невиконання зобов’язань за кредитним договором.

Тому, зіткнувшись з порушенням другою стороною умов договору (і навіть отримавши виправдання такого порушення з посиланням на обставини непереборної сили), необхідно проаналізувати, наскільки реальними є подані аргументи, наскільки дотримана процедура підтвердження таких обставин, передбачена договором, і тільки після цього приймати рішення, а також враховувати аргументи другої сторони або захищати свої порушені права в суді або в порядку досудового врегулювання спорів.

У разі, якщо Вам необхідний правовий аналіз договору, наші юристи і адвокати із задоволенням допоможуть Вам розібратися з неоднозначними ситуаціями, а також, при необхідності, нададуть захист в суді.

Рекомендуємо не нехтувати можливістю мирного врегулювання відносин між сторонами шляхом внесення відповідних змін до договору (зміна термінів поставки, формату надання послуги тощо).

Резюме

Як бачимо, навіть в умовах обставин, що склалися, не всі порушення договору можуть пройти без наслідків для винної сторони, оскільки:

  1. Сам факт введення карантину не є обставиною непереборної сили за замовчуванням. Винна сторона повинна довести зв’язок між порушенням договору і встановленими обмеженнями.
  2. Потрібно чітко дотримуватися передбачену договором процедуру підтвердження таких обставин (письмове повідомлення в певний термін, сертифікат ТПП або інші документи, обумовлені в договорі).
  3. При можливості, для винної сторони самостійно виступати з ініціативою перегляду умов договору до моменту порушення зобов’язань (що буде додатковим аргументом в разі подальшого судового розгляду).

АНТОН КЛИМЕНКО, провідний юрист,

Корпорації «Глобал Консалтинг»