Визнання витрат у податковому обліку залишається однією з найбільш проблемних сфер під час перевірок: неправильна періодизація, некоректне використання аналітичних рахунків, відсутність або недостатність первинних документів та незастосування доказів зв’язку витрат із господарською діяльністю призводять до їх невизнання й податкових донарахувань.

В цьому матеріалі ми наводимо деякі типові помилки, з якими стикаємося у своїй практиці під час надання консультацій, в процесі відновлення бухгалтерського обліку, в ході супроводу ліквідації підприємств або в процесі супроводу спорів з ДПС.

Можливо, цей (невичерпний) перелік стане практичною основою для оперативного виявлення й виправлення таких недоліків у бухгалтерському обліку.

Витрати, які часто не приймаються податковою:

  • За правилами бухгалтерського обліку витрати слід визнавати у періоді, до якого вони належать. Тому якщо підприємство у бухобліку показало витрати не в тому періоді, то це призведе до викривлення фінансової звітності і, як слідство, до заниження податкових зобов’язань та штрафів.

 

  • Доволі часто для приховування витрат поточного періоду використовують рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів», а потім в наступних податкових періодах, коли потрібні витрати, списують їх на рахунки витрат. Тому такий варіант з відображенням поточних витрат на рахунку 39 помилковий і веде до донарахувань. З точки зору бухобліку та оподаткування  будуть викривлені фінрезультат та податок на прибуток. Такі помилки виправляють через механізм самовиправлення.

 

  • Деякі підприємства не використовують рахунок 23 «Виробництво» для обліку собівартості послуг, а відображають виробничі витрати у складі адміністративних витрат або витрат на збут чи інших операційних витрат. За вимогами  П(С)БО 16 «Витрати» виробничу собівартість послуг обчислюють за тими ж правилами, що й собівартість продукції, але фактичну виробничу собівартість послуг безпосередньо списують до складу собівартості реалізації: Дт 903 — Кт 23. Такі помилки ведуть до невизнання витрат та донарахувань з податку на прибуток та ПДВ.

 

  • Об’єктом оподаткування  з податку на прибуток є фінансовий результат, визначений у фінзвітності відповідно до П(С)БО або МСФЗ, який в деяких випадках  необхідно коригувати на податкові різниці, що виникають згідно з положеннями ПКУ (п.п. 134.1.1 ПКУ). Податковий кодекс не передбачає  коригувань (різниць) для негосподарських витрат, але податкова при перевірках знімає маркетингові витрати, юридичні послуги, послуги інформаційного характеру, які не підтверджені належними первинними документами (актами, звітами і т. п).

 

  • Також податкова пильно перевіряє пов’язаність відряджень з господарською діяльністю підприємства, наявність підтверджуючих документів, які передбачені у п. 170.9.1 ПКУ.

 

  • Якщо підприємство придбаває телевізори, мікрохвильові печі, кавоварки и т. п. – це все потрібно пов’язати з господарською діяльністю підприємства.

 

  • Дуже часто відсутність первинних документів за рекламу в Інтернеті також приводить до невизнання витрат. Тому потрібно у цьому випадку складати самоакти, звіти, бух довідки.

 

Тож, радимо врахувати це для мінімізації податкових ризиків та для забезпечення надійної доказової бази під час перевірок ДПС.

 

За наявності сумнівів – звертайтеся за консультацією до наших спеціалістів.

А якщо за результатами перевірки ДПС отримамали “невтішне” ППР – звертайтеся за кваліфікованою допомогою досвідченого адвоката.